Світлана Кузьменко – Перевтілення: Вірш

Прокричав цілу ніч затривожений птах
Якоюсь журбою.
Чи то плакався він, чи то скаржився так,
Біля берега, над водою.

Як уранці взяло сонце день у свій бран —
З мого світлого бачу віконця —
Птах утих. А з-над озера сивий туман
Піднімавсь у ранковому сонці.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Перевтілення":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Перевтілення: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.