День прийшов у гості із весною
І душа, немов у клітці птах…
От би їй порою отакою
Політати ген по небесах.
Прилетіли з вирію лелеки,
Бо весна і літо настає.
То нічого, що ти десь далеко —
Добре те, що ти на світі є.
- Наступний вірш → Світлана Кузьменко – Канадський індіянин
- Попередній вірш → Світлана Кузьменко – У житті дерева, ніби люди
(Оцінок ще немає)