Світлана Кузьменко – Перевтілення: Вірш

Прокричав цілу ніч затривожений птах
Якоюсь журбою.
Чи то плакався він, чи то скаржився так,
Біля берега, над водою.

Як уранці взяло сонце день у свій бран —
З мого світлого бачу віконця —
Птах утих. А з-над озера сивий туман
Піднімавсь у ранковому сонці.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Перевтілення":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Перевтілення: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.