Світлана Кузьменко – Про ідеал: Вірш

Називаєш — святим.
І досі — чекаєш.
А туга твої за тим,
Чого і назви не знаєш.

Воно із мрії твоєї.
Звідкільсь до неї прийшло —
Іще більш поріднити з нею.
А реально ніколи його не було.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Про ідеал":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Про ідеал: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.