Вірші класиків > Світлана Кузьменко: Вірші > Світлана Кузьменко – Слово, одне-єдине

Світлана Кузьменко – Слово, одне-єдине: Вірш

Буває, неспокій лине
Звідусіль. Аж темніє тиша.
І раптом — голос людини,
Від якого стає світліше.

Слово, одне-єдине,
Та знаєш — тільки для тебе.
По цілому світу людині
Слова такого треба.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Світлана Кузьменко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Слово, одне-єдине":

Читати схожі вірші:

  1. Генріх Гейне – Хотів би я в слово єдине
  2. Світлана Кузьменко – Храм надії
  3. Світлана Кузьменко – Про два крила
  4. Світлана Кузьменко – Івасик і його абетка
  5. Світлана Кузьменко – Сніжинки
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Слово, одне-єдине: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.