Війна, забудь за мене хоч на п’ять годин!
Війна, повір я втомлений, і просто хочу спати…
Я не прошу подушок, ковдр, м’яких перин,
Я можу спати і в «обіймах» з автоматом!
Мені б лише хоч трохи відпочить,
Мені б лиш відновити сили,
І буду далі я у бій кривавий йти,
І воювати чесно та правдиво.
Не хочуть навіть бачити щасливі сни,
Бо після них гірка стає реальність…
Не хочу я щоб снилось щось мені,
Я маю просто спати – от і вся банальність!
Ох, як набридли битви в чорному вогні…
Атаки, кулі, автомати, і ворожі гради,
Я знаю, кажуть: «На війні, як на війні»,
Але я просто хочу п’ять годин поспати!
Війна, на тебе втратив вже багато сил…
Я бачив смерть, каліцтва, підлість, зраду,
Душа моя вже загрубіла, нерви на межі,
Немає сил, і треба п’ять годин поспати…
Війна, забудь за мене я тебе прошу!!
Не можеш? То хоч дай трошечки часу,
Годин п’ять вистачить, повір, мені…»
І спить солдат – війна послухалась «наказу»…
