Сидір Твердохліб – Осінній вихор: Вірш

Осінній вихор так жалісно грає,
Заводить, стогне, шумить за вікном,
Мов окаянних, скимить, завиває,
Б’ється під вікнами чорним крилом…

Душе проклята! Душе з того світа!
Чую твій голос і плач чую твій,
Про що тебе жалість пригнала з засвіта?.
Буду молитись за твій упокій!

Глядять в темряву смутні мої очі,
Зник окаянних, пропав за ним слих…
Запіяв півень у сумерках ночі —
Осінній вихор ущух і притих…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сидір Твердохліб – Осінній вихор":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сидір Твердохліб – Осінній вихор: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.