Марно вік мій упливає,
Милостивий боже!
Повгасали ясні очі,
Помарніли рожі.
Знаєш, мамко, знаєш, рідна,
Хто тому причина,
Що так в’яне і нидіє
Нещасна дівчина?
Кучерявий, кароокий
Хлопчина виною,
Що Катрусі бліде личко
Миється сльозою.
Взяли милого в рекрути
Буде вже три роки,
Течуть з моїх очей згаслих
Солені потоки.
Глянь, рідненька: по личеньку
Глибокії рови,
Лиш остались сліди краси –
Густі чорні брови…
За що, боже, на сім світі
Я так погибаю?
Ані живу, сиротина,
Ані умираю.
