Ой над Прутом в Буковині
Чорная могила –
Там дівчина сумовита
З вітром говорила:
«Повій, вітре буйнесенький,
Долів за водою!
Скажи моїм другам-братям,
Що я сиротою…
Він загинув, тут в могилі
Темній спочиває,
А над нею березонька
Гілля розпускає
І все плаче до схід сонця
Дрібною росою,
А Прут грає, мов співає
Хвилями-водою:
«Ту він, ту він спочиває,
Горе вже заснуло –
От минувся сиротина,
Мов його не було»…
- Наступний вірш → Сидір Воробкевич – Природа убралась у шати зелені
- Попередній вірш → Сидір Воробкевич – Напровесні
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші