Раз смереки на горбочку
Пишно красувались.
Зеленіли гордорослі,
В небо зазирали.
Раз в моїм убогім серці
Красні цвіти цвіли,
Мою душу, мов до шлюбу
Дівчину, вмаїли.
Та трачка з’їла ліс зелений,
Голий горб остався;
Мої цвіти помарніли,
Я з слізьми звінчався.
