Сидір Воробкевич – Рідний край: Вірш

Всюди сонце гріє
Цілий день миленько,
Всюди місяць світить
Вечором красненько;
Та ніде так сонце
Мило світ не гріє,
Місяць перекроєць
Дивно так не мріє,
Як у ріднім краї,
В нашім милім раю.

Всюди вітер віє
Лісом і горою,
Всюди земля вкрита
Зіллям і травою;
Та ніде степами
Вітер так не віє,
Трава долинами
Так не зеленіє,
Як у руськім краю,
В нашім милім раю.

Всюди чорнобрива
Про хлопця гадає,
Всюди хлопець щиро
Дівчину кохає:
Та ніде дівчата
Хлопців так не люблять,
А дівчат щиріше
Хлопці не голублять,
Як у руськім краю,
В нашім милім раю.

Всюди на могилах
Ворони голосять;
Всюди люди стогнуть,
Руки ломлять, просять;
Та ніде так сумно
Ворон не закряче,
Та ніде так народ
В піснях не заплаче,
Як у руськім краю,
В нашім милім раю.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сидір Воробкевич – Рідний край":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Сидір Воробкевич – Рідний край: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.