Там на розі при дорозі
Біленькая хатка;
Протікає там потічок,
Через него кладка.
На день скільки разів кладку
Мушу я минати,
І в садочок той вишневий
Крадьки заглядані.
О бодай же сад той висох,
Хатка щоб запалась,
А ту кладку яворову
Щоб вода забрала!
Через тую кладку мушу
Я ходить щоднини,
Милим оком поглядати
Крадьки до дівчини.
Оченята ті дівочі –
Ясні дві зірниці;
Гляне – в’яну, як від зору
Злої чарівниці.
Іду кладкою – туманить
Дур і заморока,
І гадаю: ось-ось впаду
Просто до потока.
