Та нема гірш нікому,
Як тій сиротині:
Ніхто не пригорне
При лихій годині!
Та не пригорне батько,
Не пригорне мати;
Тільки той пригорне,
Що думає взяти.
Та налетіли гуси
З далекого краю,
Замутили воду
В тихому Дунаю.
Та бодай сірі гуси
З пір’ячком пропали,
Що нас розлучили,
Як голубів пару!
Як ми кохалися,
Як зерно в горісі, –
Тепер розійшлися,
Як туман по лісі!
Як ми кохалися,
Як голубів пара,–
Тепер розійшлися,
Як чорная хмара!
