Мій боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – І досі сниться
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Неофіти
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)