Тарас Шевченко – Садок вишневий коло хати: Вірш

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Аналіз вірша “Садок вишневий коло хати” Шевченка

Ідилічна пейзажна лірика. Вірш написаний у 1847 році, коли автор перебував на солдатській службі. Ностальгія за Батьківщиною призвела до появи поезії, у якій через опис природи й побуту показується життя людей.

Головна ідея твору ‒ гармонія людини у суспільстві та у природному середовищі.

У поезії змальований сільський весняний вечір. Для того, щоб читач відчув всю повноту вражень, автор використовує зорові, слухові та інші образи.

Візуальними образами є вечірня зірка, хата тощо.

Звуковими образами є спів дівчат та соловейка, поступове затихання всіх звуків, гудіння хрущів.

Смакові відчуття допоможе відчути згадка про вечерю.

Читач може відчути навіть втому плугатарів, комфортну температуру повітря (це дозволяє вкласти маленьких діточок біля хати).

Таким чином читач занурюється в атмосферу, у якій важка праця приносить задоволення й добробут, а в результаті у родині панує спокій і злагода. Символом цієї злагоди є мати, яка хоче зробити зауваження дочці, проте замість того розслаблено слухає спів соловʼїв. Помітно, що у цій родині всі виконують певну роль і всі зайняті справою – «дочка вечерять подає», всі втомлюються ‒ мати з дітьми засинають надворі біля хати. Але при цьому всі підтримують один одного й почуваються щасливими.

Три пʼятирядкові строфи мають перехресне та кільцеве римування, що підкреслює завершеність ідилічної картини.

Кожна строфа ‒ окремий епізод життя селян:

• Очікування повернення з польової роботи всіх відсутніх вдома членів родини;
• Власне вечеря;
• Відпочинок.

Гармонія людського життя підкреслюється такими символами, як пісня та соловейко. Автор використовує прийом кільцювання не тільки в кожній строфі, але й у всьому віршованому творі ‒ пісня фігурує і на початку вірша, і в останніх рядках ‒ «тілько дівчата та соловейко не затих».

Окремим наскрізним образом є селянська хата. Повтор «коло хати» у першому рядку кожної строфи робить будівлю повноцінним персонажем, який збирає біля себе родину і біля якого постійно кипить життя. Активність людей підкреслюється великою кількістю дієслів та дієслівних рим.

Твір лаконічний. У ньому небагато епітетів ‒ лише «Вечірня зіронька» та «садок вишневий». Це змушує кожного читача домальовувати той образ хати, який йому найближчий.

У вірші вживаються просторічні форми слів ‒ вечерять, тілько. І це підкреслює, що для простого люду така картинка цілком реальна, а не плід уяви автора.