Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте): Вірш

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (4 оцінок, середнє: 4,25 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте)":

Відгуки до поезії: 1

  1. Ріта

    Як думаєте зараз є телефони а раніше усі були рабами

Залишити відповідь

Читати вірш поета Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.