Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
(15 оцінок, середнє: 4,40 із 5)
Як думаєте зараз є телефони а раніше усі були рабами
возможно
Крутий вірш
Ганьба! Виправте граматичні помилки у “Заповіті” Т.Г.Шевченка.
Цей вірш опублікований в Центральному державному електронному архіві України, а також в повній збірці творів Шевченка саме так, як написано тут. Про які помилки може йти мова?
Якщо ви про такі слова як “сем’ї” (сім’ї), “отойді” (тоді, відтоді), то це взагалі не помилки, ви серйозно? Вірш написаний у 1845 році, і хто ми такі, щоб змінювати слова оригіналу?
Якщо вірити гуглу, то в Тараса Шевченка була своя мова: ПівденноРосійська (ЮжноРусский). Можливо, через це вірш так і написаний. В чому проблема?
Південно-російської мови не існує. І не існувало.
Є діалекти, архаїзми – це нормально. Шевченко – основоположник літературної української мови. Все інше – від лукавого.
так вірш написаний в 1845 році наскільки я пам’ятаю тоді ще був ссср (не точно) тому просто змішано дві мови