Повернувся солдат з війни.
Був у пеклі. В самісінькій топці.
…Шаленіють від щастя сини,
Обліпили героя хлопці.
Його серце болить і плаче –
Він не мріяв, не бачив у сні,
Що повернеться і побачить
Двох маленьких своїх пустунів.
Він жахіття забути хоче,
Богу дякує, що не вмер…
Але тільки закриє очі –
А на нього пливе БТР.
Щохвилини він Богу молиться,
А душа – тремтить як струна…
Десь під Мар’їнкою, на околиці,
Його спокій украла війна.
Десь далеко… В донецьких степах
Він залишив своїх побратимів…
Б’ється серце як зляканий птах,
Піт окропом тече по спині.
– Тату! Тату! Пограймо в футбол! –
….Цій малечі ніяк не сидиться!
– Мама йде робити укол!
– Тату, що це в нозі за спиця?
…Затихають утомлені, сонні
Козаки, не дослухавши казку.
А солдатові наче на скроні
Давить вщент розтрощена каска.
Душу рве за вікном соловей,
Покотились сльозами мрії…
…Хай всі сльози наших дітей
Захлиснуть тебе, клята Росія.
