Я — солдат. Я загинув, поліг на війні,
Бо покликала нас Україна — вперед!
Двадцяти чотирьох не було ще мені,
Коли куля пробила мій бронежилет.
Вкоротив мені віку російський свинець,
Ворог цілив у друга, а в мене попав.
Скільки доль молодих і гарячих сердець
Відійшло в небеса — в канонаді заграв.
У бою смерть жорстока не всіх обмине.
Я собою закрив шлях до злих лихоліть.
Голос мій здалини просить тільки одне:
Ви матусі коханій сльозу обітріть.
Все, що міг, я віддав, не сховавшись для втіх.
Не кляну я нікого, що доля така.
Я жалкую лише, що у світі не зміг
Залишити на спомин вам доньку чи синка.
Щоб дитятко зростало, як той ясенок,
На землі, котру встиг я колись захистить.
Може, інша донька, може, інший синок
Пригадає отих, хто в землі вже лежить.
Хай Вкраїна живе — це мені головне.
Хай не знає вона більше кривди і зрад.
А висока зоря хай тепло осяйне
Прикладає туди, де спить вічно солдат…
(3 оцінок, середнє: 4,33 із 5)