…А дощ, як просо з лантуха,
Сійнув, сипнув навкіс,
І вигнулася райдуга,
Мов залізничний міст.
У вербах грім відлунює,
І нам здалось на мить:
За річкою-красунею
Десь поїзд гуркотить.
Ось він уже над плесами
Гукнув протяжно: ту-у-у!
І загримів колесами
По райдузі-мосту.
Звиваються пружинами
Вагонів ланцюжки,
В них їдуть пасажирами
І квіти, і пташки.
- Наступний вірш → Вадим Скомаровський – Не те що гук
- Попередній вірш → Вадим Скомаровський – Ох, той місяць-молодик
(Оцінок ще немає)