Спить ріка, і риба спить
Десь на дні затоки,
Лиш на бакені блищить
Вогник одинокий.
Він то раптом спалахне,
Ніби ненароком,
То лукаво підморгне
Зеленавим оком.
Я, мовляв, не підведу
В темінь і в негоду,
Теплоходи проведу
На глибоку воду.
А як нічка промайне,
Наче птах, на крилах,
Вогник зблідне і засне
Нищечком на хвилях.
