Не умирає слава Морозенка,
І Гонта кличе хлопців на борню, –
То на віків неорану стерню
Лягає пісні свіжа борозенка.
І, мов зело, із неї пророста
Велика туга й радощі великі.
І замовкають брехні стоязикі
Про тебе, земле прадідів свята!
Чужа була для тебе кара божа,
Коли ти кров’ю сходила од ран.
Живі слова – життя твого сторожа,
Щоб ти цвісти бажала, мов катран.
У тебе й пісня на безсмертя схожа –
Не перетне їй серця ятаган!
У тебе й пісня на безсмертя схожа –
Не перетне їй серця ятаган!
