Як пахне явір восени!
Як пахне явір!
Ще й при потоці, наяву,
вві сні, в уяві…
Яка роса по кім біжить!
Холодна, сива…
Вона спадає на коня,
і пахне грива.
А буде ранок і туман.
І тихо-тихо.
Іржавий явір обніми,
вдихни
і дихай.
Живою кров’ю і кістьми
в злобі, в неславі
осінній явір обніми,
іржавий явір.
Його роса подріботить
у тебе в оці.
“Прости”, — шепочеш. Він горить,
і кінь в потоці.
