– Що таке, мамо, Космач?
Скільки присілків у нього?
– Сину, це материн плач.
В неї немає нікого.
– Хто його, мамо, зіткав?
Звідки воскОвії плити?
– Сину, це з жовтих отав.
Бог не велів їх косити.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Ця осінь, Боже, також золота
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Що тебе пригинає
(Оцінок ще немає)