Ти, вигнана Богом,
стоїш при свічі
на чорній землі,
питаєшся в Нього:
для кого мечі
кують ковалі?
Не каже, для кого.
У чорні ліси,
на гори й степи
ти вигнана Богом.
Свічу погаси
і переступи
змію під порогом.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Тут ліс повалений лежав
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Удосвіта – вірші
(Оцінок ще немає)