Я не зрубав її, небогу,
я тільки шепотів: “Пади…
і перегороди дорогу,
смереко, перегороди.
Ми ж молимось одному богу,
з одної глини і води.
Щоб мали ми й одну дорогу,
дорогу перегороди”.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Я не знаю того, хто привів
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Я прокинувся в серпні
(Оцінок ще немає)