Є стіни, стеля.
Вже заходь до хати.
Нема підлоги –
вигадать не зміг.
А на стіні
припала божа мати
до ніг месії.
До пробитих ніг.
Не на стіні,
а на землі, під нами,
притрушеній отавою,
сирій,
проступлять
губ твоїх криваві плями.
Шепочеш: “Боже мій!..” –
як: “Сину мій!..”
Зоря слов’янська,
сиві склавши крила,
як із небес,
упала із віків.
Прошила стелю –
землю не прошила –
застрягла
у кістках твоїх синів.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Є різні ватри
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Жовта нитка буде
(Оцінок ще немає)