Гей, повіяв буйний вітер
із гори вдолину,
він тепер навідав знову
милу Верховину.
І село навідав рідне —
в нього легкі крила,
де мене моя матуся
на руках носила.
Буйний вітре, о, скажи ж бо,
що туди нового,
чи ти, вітре, не звалив ще
явора старого?
А тополя зкраю поля
чи не похилилась,
а на Косманцях криниця
и не заалилась?
А потоки, як спадають,
чи ще все співають?
Подивися, буйний вітре,
чи не висихають…
Ой, літа-літа дитячі,
ви ж були безжурні,
я ж тоді не бачив хмари
темні і похмурні.
А на темнім небі бачив
тільки зорі ясні, —
ой, літа, літа дитячі
ви ж були прекрасні!
1925/1963
