Колишуть гори долину, як малу дитину.
“Цить дитино, цить!”
А Жура не спить, ні у ніч, ні в днину.
Розбиймо гори (в каміння), тоді се терпіння
Лява замете
І там розцвіте нове покоління.
- Наступний вірш → Василь Ґренджа-Донський – Святий вечір
- Попередній вірш → Авенір Коломиєць – Заповіт
(Оцінок ще немає)