Вийшла мати із хатини,
Лає, проклинає сина,
Мов хуртовину тисина.
“Не кляни мені, матусю,
Я прокльонів так боюся!
Бо залаєш в злу годину,
Сам не знаю, де загину.”
Лає мати сина, лає,
Син додому не вертає,
Дармо жде його, чекає…
Може в полі, у долині
Впало серце у тернині…
Може в скелях він розбився,
Або в Тисі утопився…
