Віл з ведмедем заключили
Вічний мир, угоду:
Спільно пастимуть травичку,
Спільно пити воду…
Теж і серна і вовчиця
У постійній дружбі…
Кіт і пес також у згоді,
У взаємній дружбі.
Яструб запросив голубку
Трошки блище сісти,
Лис заклявся, що вже м’яса
Він не буде їсти.
Цап, баран та вовк неситий
В гості засідають,
На забаві побратимство
Спільно запивають…
Кітка грала на гітарі,
Когути співали,
Олень грімко бив у бубен,
А свиня в цимбали.
Чулий заяць на купині
У сопілку дує,
Рись у дримбу ударяє,
А кабан басує.
Ще й гадюка, та зміюка
Підповзнула ближче
І низенько уклонившись,
До акорду свище.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Тільки музика заграла,
Все до танцю тисне,
Враз ведмідь вола по лобі
Лапою як свисне!
Як ударить під лопатку,
Зразу м’язи рвуться!…
На столі чарки ще мокрі,
А вони вже б’ються!
Вовк, що з цапом у дебаті
Був присів за склянку,
Зразу скочив і схватив він
Цапа за горлянку.
І когут запам’ятає
Дружбу з паном лисом,
Пазурами його вдарив,
Наче воїн списом.
Зайчі вуха їсть собака,
А Зайчиха в смутку,
Яструб глянув косим оком,
Розірвав голубку.
Рись із боку зазирає,
Брови грізно супить,
А вовчиця на колоді
З серни шкіру лупить…
Все кричить-пищить, тікає,
Кров у серці стине,
Хто сильніший — нападає,
А хто слабший — гине.
