А над Дніпром широким, тихим
Стоїть гора висока,
На тій горі лежить могила
Великого пророка.
Дрижав престол тюрми народів,
Тряслись московські стіни:
Царі боялися могили
Пророка України.
Народ ходив, горнувсь на скаргу
Щороку до могили,
Царі гармати наставляли —
Та не зломили сили!
Народ бродив колючим терном
У крові по коліна,
Пророк збудивсь, промовив стиха:
“Повстане Україна!”
1925
