Ти у гробі, ненько Україно,
Заснула під зелененьким дерньом,
А ми собі ноги покололи,
Як до тебе йшли — колючим терньом.
Тілько Голгофта й хрест перед нами
І ми несем його, док є сили,
Шпотаючись в кости рабів світа,
Яких ворони порозносили…
- Наступний вірш → Василь Ґренджа-Донський – Русин
- Попередній вірш → Василь Ґренджа-Донський – Бездольна мати
(Оцінок ще немає)