Ось тут ізнов стара любов,
Зелена Верховина:
“Мій рідний край, — сказав, — вітай,
Моя ти є дитина”.
Товар іде, в ріці бреде,
Над річкою — колода.
Чудово тут. Ліси гудуть.
Тут спокій і свобода.
Пасе бича, а десь дівча
Співає так гарненько,
І спів заснув, з годи подув
Знайомий вітресенько.
Надійшов став, дараб свистав,
Понесла повінь цівку,
Вівчар стояв і дивно грав
В ціфровану сопівку.
