Як у тебе сумно, мій ти рідний краю,
Літо проминуло, пташка не співає,
Я броджу-блукаю по сумному гаю,
Щоб ніхто не бачив, як душа ридає.
Ліс рудіє жовкне, мов життя немає,
На холодну землю листя він скидає,
Ще і дощ пустився, небо наче плаче,
Сумом і журбою чорний ворон кряче.
Замісць соловейка швидко вовк завиє,
Приморозок віття інеєм покриє,
Зникнуть і потоки, стугнуть срібні води
І покаже зуби біла смерть природи.
