Незнаю, що жура, терпіня,
Бо я дворянин — я магнат,
Мої ліси и полонини,
Землі богато, сім палат.
Дурний Русин то обробляє.
Най хлоп працює, нам панам —
Коли схочу, тогди го й набю,
А навіть на повісу дам!
Падуть перед мня на коліна,
Цілують буки, що их бють,
Школи, науки не даме им,
А спирт, горівку, нехай пють!
Добре сліпими пановати, —
Незнати людської ціни,
Кругом рабів покорних мати
И мясо царю для війни.
Перероблена версія
Я п’ю лише токайські вина,
Я шляхтич, дворянин, маґнат,
Мої ліси і полонини,
Жінки… Монт’Карло… бакарат.
А сяду на свого бахмата,
У ліс, у зруби я майну,
Голоту лісорубів кляту
Штиками в працю пожену.
В рівнині, косарі і женці,
За бабку як потрібні нам,
То поженемо верховинців,
Хай жнуть і косять нам — панам.
Їм жерти — досить раз у днину,
Гнилий бур’ян, як для свиней,
Профіт — звичайно — у кишеню,
Нема Монт’Карла без грошей!
Шампанське, бричку і забави
Ось фінансує нам — мужик,
А сам у постолах діравих,
Щоб на вигоди він не звик.
Мужик цілує панську руку,
Ту саму, що у морду б’є…
Його роздавлю мов гадюку,
Навколішки як не паде!
Мужик — тварина для роботи,
Держи серед лайок і чвар
І не стерпи ні бунт, ні спротив,
На шибеницю хто бунтар!
1923/1962
