Іде старий із млина,
Та щось йому важко,
На щастя була корчма
І випив він “бляшку”.
Із кумом він розпрощався
В корчмі на порозі,
Та ось потік заблищався
Йому у дорозі.
Тяжка його голова,
Ступив на колоду,
Та лавка слизька була
І бухнув у воду!
Коріння верби схватив,
Потік то глибокий,
Ще й люльку він утопив,
Одну-одиноку.
І нацабки вилізає
Старий з водомию,
А жінка стоїть і лає,
Схватила за шию.
Трясеться він та… мовчить,
Чуть-чуть не втопився,
Зате жінка верещить:
“Чого ж ти змочився?!”
“Куди лізеш до біди,
Скажи, чортів сину,
Як падав ти до води,
Штани чом не скинув?!”
