Як угоди підписали
Кров’ю і шаблями,
Засвітило сонце правди
Врешті і над нами.
Тільки, що на ті папері
Вдарили печатку, —
Рукави ми засукали
В праці від початку…
Розплились чиїсь надії,
Наче чорна хмара,
Ужгород став нашим знову
З їхнього “Унґвар”-а.
І старинні славні мури
Тягару позбулись,
У святковії оздоби
Пишно одягнулись.
Ужгород ізнову нашим,
Наша це столиця!
Тут колишнє із прийдешнім
Показали лиця.
Ох, радіє моє серце
І душа співає,
З Ужгороду все вороже
Мрякою щезає.
І зі мною, закарпатці,
Тіштеся, радійте,
Гасла і нові ідеї
В рідну землю сійте.
І при повних столах гучно
Пісню заспівайте,
І мені з нектару того
Чарку наливайте!
Ужгороде, Ужгороде,
Наша давня славо,
Знов ти нашим, знов ти рідним,
Як колись бувало.
1923/1952
