Як місяць, блідий мандрівник
По небі ніччю бродить,
Тоді Русалка лісова
До озера підходить.
І хвилі озера-води
Наздовж перетинає,
Нурцем пускається над дно,
Постійно щось шукає.
І ось надходить Лісовик
І ноги полоскоче,
Чому понурилась вона? —
Він конче знати хоче.
“О, що шукаєш ти на дні,
Скажи, Русалко мила,
Чи може перстень золотий
Ув озері втопила,
Або наушницю свою
Впустила ти у воду?”
— Шукаю світла джерело,
Шукаю скарб народу,
Шукаю в яснобліду ніч,
ШУкаю в сіру днину
Ключі від Срібної Землі,
Що князь у воду кинув.
— Шукаю золоті ключі,
Що лихо відганяють,
Що відчиняють гори ці
І світло запускають.
“Шукай-шукай та в успіх твій
Ніхто вже не повірить,
Ніхто вже тут ридання гір
На пісню не замінить.”
“Бо вічна темрява з висот
До гір туманом липне
І ясне світло золоте
В цей кут ані не глипне.”
— Я вже ті золоті ключі
Надибала в намулі
І вже озвалися пісні,
Що будять душі чулі.
— Коли їх витягну на світ,
У камінь як задзвонять,
То гори знову оживуть,
Туман, вітри розгонять.
— І світло сонця із тюрми
Я випущу на волю,
Замкну туди Терпіння, Плач
І голод і Недолю.
— І буде сонця теплий дар,
Заникне гнів розради
І буйним цвітом зацвітуть
Сади і виногради.
— І буде ситий і жебрак,
Голодні наситяться,
Сирітські сльози плач і зойк
На усмішки зміняться.
1923/1952
