Копаються гави в одвійках,
І скляно дзвенить од стежок.
Спокійно по косих лінійках
Спускається перший сніжок.
Шликами стовпці голомозі
Вбирає під шкільним вікном,
Закутує літо, що в стозі
Заснуло натруженим сном.
- Наступний вірш → Василь Мисик – Перед жнивами
- Попередній вірш → Василь Мисик – Сучасність
(Оцінок ще немає)