Василь Пачовський – Пташка пташку доганяє: Вірш

Пташка пташку доганяє
Бистрим летом вилітає,
Срібним крилом крає хмару,
Злотим дзюбком кличе пару:
Люба, любиш цвіт?

Лучі сонця засміялись,
Як ті пташки доганялись
Доганялись, лопотіли,
В сонцю срібно меркотіли,
Крильми граючись!

Поки пташки крильми грались,
То не піря розсипались,
Тільки зорі промінисті,
Тільки сльози посріблисті
Понад рожами!

Так як пташки крильми бились,
То не піря розронились,
А хрусталі краскомінні,
Гіркі сльози поломінні,
Чорнобривцями!

А як вітер їх розвіяв,
То не пірячко розсіяв,
Тільки перли поточисті,
Тільки сльози, тільки чисті
Цвітом-незабудь!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Пачовський – Пташка пташку доганяє":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Пачовський – Пташка пташку доганяє: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.