Цей білий грім снігів грудневих,
грудного болю білий грім,
безокрай марень полудневих,
спогадувань рожевий дим:
в дуеті з лижвою — узлісся,
Святошин. Тиша. Свято. Днесь
ти перемерз, скипівся — ввесь
і — окрай себе простелився.
- Наступний вірш → Василь Стус – Схились до мушлі спогадів
- Попередній вірш → Василь Стус – Як тихо на землі
(Оцінок ще немає)