Десь тут, на великій мапі республіки,
вловлюються обриси людського тіла.
Уявити, що голова повна води
і людина висить догори ногами, —
досить моторошно.
Отож, навпаки: людина стоїть у воді,
її немога витягти ноги.
Але справа не в тому: ось тут, вдвоє чи втроє,
де голуба артерія погрубшала,
має бути сіра, насичена киснем сировина.
її треба вибирати щороку —
такі в нас санаційні обов’язки.
- Наступний вірш → Василь Стус – Паводок на Дніпрі
- Попередній вірш → Василь Стус – Затихло. Смеркло
(Оцінок ще немає)