Діброви суплять чорні брови.
В воді — на кінчику пера
ласкава ластівка без слова —
німує, синя од добра.
Йде мостом червоняста сукня —
остання скалочка вогнів,
а вечір гріб у чорні руки
мільярди полудневих снів.
- Наступний вірш → Василь Стус – Був культивований покірний ліс
- Попередній вірш → Василь Стус – Задумливий, мов човен на воді
(Оцінок ще немає)