Кому — жити, а кому — не жити.
Тільки серце брудити своє.
Обирай дорогу, посполитий.
Є кормига, коли шия є.
Кожна п’ятирічка — крові річка,
доки ноги витягнеш — копай.
А помреш — і втіха невеличка,
що ти — пекло будував чи рай.
Ой же й рай — скидається на пекло,
жили витягаючи, будуй
за стражданням — все життя полегле.
- Наступний вірш → Василь Стус – Не Бог – а борг
- Попередній вірш → Василь Стус – В оцім безхліб’ї і бездоллі
(Оцінок ще немає)