Мій час — не час. Мій рік — не рік.
Людове! Люде! Людськосте! Волаю,
Кричу і головешкою горю,
Чи я Отчизни рідної не маю?
Чи я лише ману боготворю,
Чи я намарне горлом прориваюсь,
Рвучи, як обручі, за пругом пруг.
Чи я — у горі — звернений добру,
В галюцинаціях Вітчизну проглядаю.
Мій час — не час. Є тільки грубий карб.
Мій вік — не вік, але дістався досить.
Ярмом дістався — і не зрадь довіку.
- Наступний вірш → Василь Стус – Не заворожиш світ очима
- Попередній вірш → Василь Стус – За що ти судиш цілий світ
(Оцінок ще немає)