Нахиляюсь у тиші над віршем,
ніби мати над немовлям.
Добрий день, мій хороший, вір же,
вір губам моїм і словам.
Вір, що я тебе не помічу,
коли в груди ввійдеш крадькома.
Вір, я злого тобі не зичу
в мене ж зла за душею нема?
Вір же, викоханий в любові,
що заловлений під абажур,
ти в ночах нахопився на повені
карооких юначих зажур.
Хай на очі впаде золотаве
Слово. Ніби зоря, упаде.
З хвилі скинеться і плавниками
в груди вдарить і в горло ввійде.
Слово, слово, достиглий смут мій.
Слово, слово. Вечірній див.
Не заради осмут осудних,
не для буднів. Не для надій.
