Не надбудись. А спи, а спи,
а спи — не надбудись.
Смертельної упийсь ропи,
тюремної — упийсь.
Час не накличеться тебе,
час — не накличеться.
Далеке сяйво голубе
крізь шпари тичеться.
Кли-кло, кли-кло, кли-кло — кричи,
не кли, не кле, а кло.
Тож проростай, а не марчій,
розтулене стебло.
- Наступний вірш → Василь Стус – Усе, мов сон, пробігло
- Попередній вірш → Василь Стус – Мов мертві дерева, неначе мамути
(Оцінок ще немає)