Оскаженілий од морозу,
од вигорбілої землі
котився за Чумацьким Возом
і скавучав, як пес, в імлі.
І тут, у смертній цій долині,
у кучугурах довго стряг
і нишкав і колошкав тіні
і сипав іскри по буграх.
- Наступний вірш → Василь Стус – І спалахнуло сяєво мені
- Попередній вірш → Василь Стус – Четвертий рік все сниться сон
(Оцінок ще немає)