Перепели!
Перепели
переполовинять поле!
Спів — пливе
пливуть — жита,
з світання хмарні,
відтепер життя
починай нове:
горілчане, білоштанне,
прадідівськи гарне.
Буг гуде між затісними
берегами,
крутолобі шерхлі валуни
в сни
спадають лебедино-червонястими ногами —
Гайворонські тонкошиї дні.
Аж і Гайворон!
Темніє поруч синього,
пахне меливом, олією, селом.
Спали табором,
співали про Росію
і міщанський берегли апломб.
Дітлахи, тугі, як головастики,
піонервожаті, як кроти,
а в наметах — червонясті ластівки
і пухкі вгодовані коти.
Тут пожий, коли й земля не крутиться.
У патріархальнім барлозі,
все тут спить! Усе до чогось тулиться.
Чорногузом спочиває
на одній нозі.
